При Старобільській центральній районній бібліотеці з 2014 року діє краєзнавчий клуб «Скіф», який об’єднує однодумців, кому  цікаве минуле і сьогодення, культура і природа, творчість і біографії відомих людей Старобільщини.

5  квітня в читальному залі Старобільської центральної районної бібліотеки  зібрались друзі Людмили Сергіївни Іваненко, колега по перу Антон Паланадіс, шанувальники, люди, які люблять поезію на творчій вечір   поетеси «Душа, як вишня у цвітінні».

Справедливо говорять, що біографія поета - в його віршах.  Ведучі   заходу  познайомили з життям і   творчістю самобутньої поетеси, показавши відео «Без неї сонце не вставало б» і підготувавши   персональну виставку  авторки.

«З дитинства у Людмили Сергіївни була мрія - стати геологом, але життя склалося інакше, стала вчителькою,- наголосила    бібліотекар - бібліограф  Лада Шпота, - Так поставила собі, так вирішила,  і ніколи про це не пошкодувала. Закінчила вчительський інститут. Все глибше входила в духовний світ свого народу.»

Як  підмітив  великий шанувальник віршів  поетеси,помічник – консультант, керівник громадської приймальні  народного  депутата В.С.Курила Олександр Семенович  Солошенко: «Вірші Людмили Сергіївни хвилюють душу, допомагають розібратися в   перших інтимних переживаннях  і   захоплюють навколишньою  красою .»

Звучали прекрасні слова  захоплення Людмилою Сергіївною, як поетесою, як людиною, як товаришкою від  ветеранів бібліотечної справи В. П.Вознюк, Г.В.Конотопової,  колишнього директора Старобільської ЦБС Н. П. Миколенко.

«Вона народилась для того, щоб працювати з дітьми. Це безсумнівно. Педагог з великої літери, яка 33 роки віддала  завідуванню дитячим садочком «Сонячний», де вкладала свою душу і  вміння в серця маленьких хлопчиків і дівчаток»,- так відгукнулись  про Людмилу Іваненко її колеги  Т.В.Слоква,Т.І Буцкал та В.Й. Черв’як.

 Бібліотеки Старобільщини пишаються дружбою і співпрацею з Людмилою Сергіївною, пишаються тим, що вже багато років  вона є нашим відданим читачем.

ЇЇ  рядки ніби звернуті до кожного з нас, вони  спонукають  нас цінувати й берегти все, що нас оточує, бо воно неповторне.

      ​