Головна » 2015 » Вересень » 9 » Пам'яті земляка
08:26
Пам'яті земляка

                            Дякую тобі, людино з серцем Прометея!

 

15 жовтня 2014 року  в бою  під в Славяносербськом  загинув наш  земляк тридцятирічний  Юрій   Полено. Сьогодні таких, як він, називають справжніми героями, які не побоялись боротися за цілісність рідної держави.

Відео на згадку про одного з загиблих солдатів батальйону "Айдар" Юрія Полено, створили студенти  Старобільського факультету ЛНУ імені Т.Шевченка.

 Про мужність та героїзм "айдаровця" в  своєму сюжеті розповіли Снежана Пруцких і Владислав Клименко в  рамках конкурсу "Дякую тобі!".

« Зі  спалахом  військових дій в Донбасі  Юрій  пішов захищати все те , що було для нього рідним і дорогим. Він одним з перших  вступив до  батальйону "Айдар". Основним мотивом хлопця  було: "Я давав присягу захищати Батьківщину - Україну!", говориться в  роботі  конкурсу.

Відео роботу можна  переглянути   за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=ZHZTmVh0Z2k&feature=youtu.be

 

Чи можна уявити пекло і рай в одному разом? Думаємо, що - так.

Вірш   Миколи Сичова «Подумайте про полеглих і живих» -  тому підтвердження.

                                         Світлой пам'яті Юрія Полено

Ушёл по зову сердца на защиту

Своей многострадальной Украины,

Чтоб разную по возрасту элиту

Призвать сквозь канонаду на смотрины.

 

Менялись раз за разом Президенты

(Неужто выбирали не из лучших…)

Запомнился лишь гром аплодисментов

Что усыпал дорогу для имущих.

 

Ушёл, всё понимая без утайки

Мой родственник с фамилией Полено,

Заменит, думал, лопнувшие гайки

В подвесках государственной измены.

 

Решил боец Отечество спасти-

В трёх соснах разобраться не иначе,

Раскинув свои карты на удачу,

А получил на гробе горсть земли.

 

Выходит, не дождался результатов.

(Не равными, как видно, были силы).

Теперь лишь крест и холмик на могиле-

Отца и сына, брата и солдата.

 

Хотелось бы, чтоб новая элита,

Что в Киеве сегодня прозябает

Подумала о воинах защиты

Страны своей от края и до края.

Не згодних і згодних зі мною прошу виступити на сайті Старобільської центральної районної бібліотеки, де і формуються ідеї та пропозиції, спрямовані цілком на поліпшення життя наших людей.

Чи можна відсиджуватися в кущах, дивлячись на страждання насамперед рідних і близьких, які втратили на війні своїх дітей, чоловіків і братів? ..

Але перш за все давайте згадаємо наших матерів.

Посмотри на мой чуб –

Серебром он богат.

К маме милой лечу,

А навстречу мне – сад:

Лист ложится к листу –

Моей мамы ковер.

Вижу там сироту

И в слезах отчий двор.

 

«Тебе жить за двоих, – 

Наказал листопад, –

На Земле, где притих

Чувств твоих водопад. 

В водопаде скорбят 

Те былые ключи,   

Что питали тебя 

Светлым днем и в ночи».

 

                                                                   Давайте вспомним наших матерей,                                                                      

                                                                   Мы в их лучах становимся добрей.                                                                        

                                                               Пусть повторится новый листопад                                                              

И теплых чувств целебный водопад.

 

                                                                       Я остался, чтоб жил                                                                                 

                                                                                     Материнский завет,                                                                                              

                                                                                        Я его заслужил                                                                                               

                                                                                        Серебром эполет.                                                                                                 

                                                                     «Нет святее, чем Мать», –                                                                    

                                                                                                                               Говорю я всегда,                                                                                                                                          

                                         Так извольте же встать,                                          

Слы-ши-те, господа!!!

Може  хтось  з читачів надішле також  свої твори, присвячені матері і розповість як їм живеться.

 

Але перш насмілюся ознайомити читача з наступним моїм твором:

                         ПЕРЕД ВАМИ Я НА КОЛЕНИ ВСТАНУ

 Безвозвратные потери

          Материнство убивают,

Значит, дважды умирают

          Наши воины по вере.       

 

Женщинам войны петь не перестану,

Перед ними я на колени встану.

Слезы и печаль разделю на всех,

Чтобы распознать государства грех.

 

Женщины Земли больше всех страдают

И не для войны нас они рожают.

Мир, Добро, Любовь – их предназначенье

А не смерть  и кровь в зареве сраженья!

 

А пока разбираются судьи

Кто и в чём в этот раз виноват,

Не забудем, прошу, не забудем

Тех, кто не пережил этот  ад.

 

Не убили мы – нас уничтожают.

На любой войне кто-то умирает.

Но не осознать матери науку

В том, что пареньку оторвало руку.

 

Чем перемолоть горе Украины,

Чтобы навсегда стали мы едины?

И не убивать этих или тех,

Лишь бы одолеть в государстве грех.

 

Боженька, скажи, - кошка где зарыта,

Чтобы пацаны не были убиты?

И не истязать наших матерей

Этих или тех – голубых кровей.

                                             Микола Сичов

Переглядів: 408 | Додав: starbiblioteka | Теги: Пам'яті земляка Юрія Полено | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]