Мчить автобус у Сватове,

Летить, поспішає,

Бо везе він футболістів

Наших на змагання.

Насторожені герої,

Стукають сердечка.       

Лиш думають одне:

«Як би стати першим,

Щоб здобути перемогу»

Спортсмени старались,

За неділю разів п’ять

Добре тренувались.

Інколи бувало й так,

Наб’ють і синця,

Але це їм не завада

Ця біль не страшна.

Для героїв наших юних

Страшне лиш одне –

Не дай Божечко поразки,

Це гірше, ніж смерть.

Ось тобі і стадіон

Бойова арена

Ось і зустрічна команда

І бій аж до неба,

Наші хлопці, як Буй-туги

Соколом літають,

Добре напад у них йде,

Відмінно і захист.

І ворота бережуть,

Як зіницю ока.

Жаркий бій у них іде

Побідний, високий.

І ось-ось єдина хвилька

І щаслива мить

Уже наша перемога,

Як же нам щастить!

Йде братання, обіймання

І Богу хвала.

Оце, думаю, та це ж

Радісне життя.

І що може бути краще

У юнацькі дні,

Як братерство шанобливе

На рідній землі.

І про нашу перемогу

Дізнаються всюди

Бо ця звістка полетіла

А ж до Петербурга.

Нехай слава пролунає на весь білий світ,

Бо прославили герої

Рідний Старобільськ.

Іващенко Марія Іванівна (1929 р.)